субота, 26 листопада 2016 р.

"ГОЛГОФА ГОЛОДУ"

Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?
Як навіть мариво виймали із печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі,
із торбиночок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору… 
                                                      Д. Білоус


Минуле століття пронеслось над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933 та 1947 роки. Та найжахливіший за своїми масштабами став голодомор 1932-1933 років. Він ніс за собою не тільки фізичну смерть, а й духовну руїну, знищення здорової народної моралі, занепаду культури, рідної мови, традицій. Більшовицький режим вирішив голодом поставити волелюбний, нескорений український народ на коліна.
     25 листопада  в школі с. Радомишль була  проведена година пам'яті  "Голгофа голоду" приурочена  дню пам’яті жертв голодоморів, яку підготували бібліотекарі бібліотек – філій  сіл Баківці та Радомишль Ірина Оксенюк та Євгенія Барда. 
Факти про ті страшні роки бібліотекарі  взяли з книг «Голодомор геноцид українського народу 1932-1933 року» та Григорія Гуртового  «Голгофа голоду».  

        Ведучі  Настя Гись та Оксана Поліщук  пригадали  про одну з найтрагічніших сторінок в історії нашої держави - голодомор 1932-33 років, його причини та наслідки.  
          Учні місцевої школи  Олена Величко Володимир Семенюк, Артем Турик , Дарина  Вовтонюк  поезією  пригадали тодішні муки, страх та відчай,  вшанували всіх тих, хто загинув від голодоморів. 





Про страшні роки голодомору школярі дізнались із документального фільму "Голодомор 1932-1933 роки".

Картинки по запросу голодомор


На завершення всі присутні хвилиною мовчання та запаленням символічної свічки пам’яті вшанували мільйони жертв голодомору.





пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

"Нас об’єднує любов до України" (до третьої річниці Революції Гідності)

Творча зустріч волинських письменників відбулася в ЗОШ І - ІІІ ст. с. Радомишль  в рамках проекту центральної районної бібліотеки  «Нас об’єднує любов до України» До школярів завітали члени літературно-мистецької студії "Зорі над Стиром" Лукія Василевська та  Наталія Бугай.
Завідувач відділу обслуговування Зоя Качан представила гостей та нагадала присутнім про події тих великих днів, які назавжди змінили історію нашої нації.
Письменники радо ділилися розповідями  про свою творчість, читали власні твори про Майдан, Революцію Гідності, Героїв Небесної Сотні, АТО, розповідали про події сьогодення, власні захоплення та ділилися планами на майбутнє. Бажали присутнім спокою та миру. 
Сільський бібліотекар Євгенія Барда більше познайомила з творчістю, а учні  школи  із задоволенням  декламували вірші письменників з їхньої колективної збірки  патріотичної поезії «Обпалені надії».

Вірші «Я - Українка» Марії Пишук виконала  Настя Ткачук, «Співають птахи по лісах» Павла Покотила прозвучав від  Янни Скібіцької,  «Герою» Наталії Бугай виконала Дарина Вовтонюк, «Іловайськ – як і Крути, й Батурин» Лукії Василевської виконав Оксенюк Ілля,  «Не плач, матусю» Марії Пишук  декламував Владислав Кутецький, «Молися, Боже єдиний» Лукії Василевської виконала  Кутецька Вероніка.

Під керівництвом вчителя музики Галини Гірник чудовими піснями «Там в траві під осокою», «Я люблю Україну», «Мати солдата» радували дует «Ранкова зірка» у складі Дмитра Курбана і  Катерини Величко   та Ірина Горошко  « Піснею про Україну».

Директор школи Лариса Борейко щиросердечно подякувала гостям та організаторам за проведений захід, тому що в цей  нелегкий для країни кожен повинен бути справжнім патріотом своєї держави.
      Патріотичні поезії цієї збірки не залишили байдужими жодного з присутніх. Слово – зброя, а уміло написана поезія – це сила, яка підтримує наших бійців, котрі нині боронять неньку Україну. 

понеділок, 7 листопада 2016 р.

«Мова — це глибина тисячоліть»

9 листопада наша країна відзначає надзвичайно важливе для нас свято — День української писемності та мови. Це свято було встановлено в 1997 році Указом Президента України Леоніда Кучми з метою відзначення важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства і спрямоване на підтримку рідної мови, її вивчення, розвиток і популяризацію та водночас демонстрацію її багатства та красоти.

Також, цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого Преподобного Нестора-Літописця, який був послідовником видатних творців слов’янської писемності Мефодія і Кирила, і якого називають основоположником письмової української мови.
Упродовж століть наш народ привчали до думки про «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців їхню писемність, історію та культуру. Однак, не зважаючи на утиски і заборони українська мова вистояла та зберегла свою самобутність. Саме нею написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність і безсмертні шедеври І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Коцюбинського та ін. Саме вона є однією з найяскравіших ознак українського народу, яка формує національну самосвідомість, єдності, любов до Батьківщини й пошану до себе і оточуючих. Тож шануймо й оберігаймо нашу мову, адже це найбільший скарб українського народу!
  До дня української писемності та мови в бібліотеці – філії с.Радомишль  організовано тематичну викладку літератури «Мова — це глибина тисячоліть»

середа, 2 листопада 2016 р.

Я – лікар книжковий.
Я книги лікую,
Я хворі сторінки їм ремонтую.
Мої пацієнти – брудні і з дірками.
Кому з вас погано – ходімо із нами!
Я дам вам сорочку з паперу і клею,
Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

   Запрошуємо вас, друзі, до книжкової лікарні.

Для книг, яким потрібні ліки гарні,
Відкрилась книжчина лікарня.
Лікарем стане кожен із вас
У вільний день, у вільний час.

Чому хворіють люди? З різних причин. Хвороб,  на жаль, багато. Бувають вроджені. Бувають хвороби від старості, від неправильного життя. А бувають і нещасні випадки.
  Так само і в книжок… 
Уявіть собі, у книжок теж бувають «заразні» хвороби: пліснява і комахи. Бувають «вроджені» хвороби: у друкарні від недогляду переплутали або не пройшли якісь аркуші, погано тиснули текст.
  «Від старості» (тобто від часу) всі книжки неминуче псуються навіть при найправильнішому, найакуратнішому житті: жовтіє і стає ламким папір, псуються обкладинки. А неправильне життя (тля, вогкість, яскраві сонячні промені) дуже швидко старить книжку. Від неправильного поводження навіть нова може за два-три тижні розвалитися на шматки: якщо її перегинати, закладати щось, загинати сторінки. Та й «нещасні випадки» не можна забувати: перша-ліпша книжка може постраждати від вогню, від падінь та інших «травм».
Але від чого б тільки не захворіла книжка, її негайно треба лікувати. Жодна хвороба у книжок сама собою не минає. Навіть «легка недуга», якщо на неї своєчасно не звернути уваги, неодмінно перетвориться на серйозну «хворобу», котра вимагає особливих заходів.
  Чим швидше ви допоможете книжці, тим краще.
«Перша допомога» книзі

ü Якщо на книзі чорна пляма:
промити марганцем, або розчином лимонної кислоти, заржавілі плями аналогічно.

ü Якщо жирна пляма:
  прогладити через промокашку, або протерти м’якушкою теплого хліба.         
        
ü Якщо книга промокла:
між сторінками покласти промокальний папір, а книгу під прес.

ü Якщо є сліди від пальців:
протерти мильною ганчіркою.
ü Якщо у книги відірвалася обкладинка:
потрібно з марлі або ситцю вирізати смужку завширшки 5–6 сантиметрів у висоту книжки, намазавши тканину клеєм.

ü Якщо у сторінки відірвався кутик:
акуратно підклеїти трикутник білого паперу, а потім відрізати виступаючу кромку.
ü Яким клеєм можна відремонтувати книгу:
потрібен клейстер, або скотч.

ü Як заклеїти розірвану навпіл книгу, сторінку:
заклеїти прозорим папером, або скотчем, щоб видно було текст з обох боків.